ВІЛ – інфекція — це довготривале інфекційне захворювання, яке розвивається в результаті інфікування вірусом імунодефіциту людини і характеризується прогресуючим ураженням імунної системи людини, що проявляється вторинними інфекціями, пухлинами та іншими патологічними проявами.
ВІЛ відноситься до класу ретровірусів родини лентівірусів. Ця родина вірусів викликає захворювання, які розвиваються повільно і протікають тривало Генетичний матеріал ВІЛ, як і інших ретровірусів, представлений РНК (рибонуклеїновою кислотою), яка є шаблоном для виробництва провірусної ДНК (дезоксорибонуклеїнової кислоти).
ВІЛ передається тільки від людини людині. На ВІЛ – інфекцію може хворіти тільки людина. Потрапляючи в організм, ВІЛ дуже швидко проникає в клітини крові – лімфоцити, у яких є рецептори, що мають спорідненість до ВІЛ, так звані, “СD4 + – Т – лімфоцити”. Такі рецептори також мають деякі інші клітини крові (моноцити і макрофаги), клітини центральної нервової системи, прямої кишки, шийки матки та ін. Завдяки спорідненості білків поверхні вірусу і рецепторів клітини відбувається проникнення ВІЛ в цитоплазму клітини. Потім завдяки ферменту зворотньої транскриптази, з вірусної РНК проходить утворення провірусної ДНК.
Стійкість вірусу в навколишньому середовищі
В зовнішньому середовищі, при висушуванні лімфоїдних клітин, інфікованих ВІЛ, вірусна активність зникає протягом декількох діб.
При висушуванні безклітинної рідини з додаванням людської плазмивірус гине при температурі 23-27°С через 7 днів.
В рідкому середовищі при температурі 23-27°С вірус зберігає активність протягом 15 днів, при 36-37°С-11 днів.
В крові, призначеній для переливання, вірус переживає роки, а в замороженій сироватці його активність зберігається до 10 років.
ВІЛ швидко гине при використовуванні дезинфікуючих засобів, ультрафіолетового опромінювання; при нагріванні вище 56°С втрачає активність через ЗО хв.
Перебіг ВІЛ – інфекції Клінічна стадія 1. Після інкубаційного періоду, що при ВІЛ – інфекції становить від двох до шести тижнів, у більшої частини ВІЛ – інфікованих впродовж багатьох років (від 5 до 10, а іноді навіть і до 20 років) не виявляється жодних симптомів захворювання. Проте у невеликої ачстини ВІЛ – інфікованих розвиваються клінічні симптоми гострої вірусної інфекції: висока температура, болі у горлі, слібкість, міалгії, артралгії, висипка, збільшення завушних, шийних, над – і підключичних, підпахових та інших лімфатичних вузлів та інші симптоми. Поступово усі вищеназвані симптоми згасають і ВІЛ -інфекція набуває безсимптомного перебігу. В цей час ВІЛ – інфіковані, як правило, почуваються добре, ведуть звичайне життя, проте впродовж всього часу безсимптомного перебігу вірус розмножується в організмі людини.
Поступово безсимптомна інфекція може переходити у персистуючу генералізовану лімфаденопатію (ПГЛ). Збільшення лімфовузлів виявляють випадково при медичному огляді. Здебільшого вони не турбують ВІЛ – інфіковану людину. Вони не болючі, м’які, не пов’язані із навколишньою клітковиною, колір шкіри над ними незмінний. В подальшому лімфовузли можуть зменшуватись у розмірі та ставати більш щільними (твердими) проте не болять. У частини ВІЛ – інфікованих ПГЛ супроводжується високою температурою (39°С і вище), ознобами, посиленим потовиділенням.
Клінічна стадія 2. Захворювання прогресує.ВІЛ – інфікований може швидко втрачати вагу. Рівновага між імунною відповіддю організму і дією вірусу порушена у бік активації репродукції і зменшення кількості Т4-клітин. Спостерігають ураження слизових оболонок та
шкіри бактеріями, герпесвірусами, грибами: рецидивуючі бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів, оперізуючий лишай, ангулярний хейліт, рецидивуючий афтозний стоматит, папульозний сверблячий дерматит, себорейний дерматит, грибкові ураження нігтів.
Клінічна стадія 3. Поступово кількість Т4 – лімфоцитів зменшується, що призводить до розвитку бактеріальних, вірусних, грибкових уражень; спостерігається волосиста лейкоплакія язика. Формуються важкі бактеріальні інфекції, гострий некротизуючий виразковий гінгівіт. ВІЛ – інфікований може багато часу проводити у ліжку – не менше 50 % денного часу через втрату сил. Можливі значні втрати ваги тіла – понад 10 %, тривала та немотивована діарея, лихоманка більше місяця,
Клінічна стадія 4 (стадія СНІДу). Поступово кількість Т4 – лімфоцитів зменшується, що призводить до розвитку легеневого туберкульозу. У 80-90 % хворих спостерігається ураження ЦНС, що спричиняє сильний головний біль, знижується зір, людина втрачає орієнтацію, розвивається опосередкована неврологічна симптоматика, загальмованість, депресія та прогресуюча недоумкуватість – деменція.
ВІЛ – інфекція не передається побутовим шляхом:
- при дотиках, обіймах, рукостисканнях;
- через поцілунки;
- при спільному проживанні в одній квартирі;
- через посуд, столові прибори;
- через їжу;
- фекально – оральним шляхом;
- через постільну білизну, предмети побуту, іграшки;
- повітряно – крапельним шляхом (у тому числі при чханні і кашлі);
- при купанні у воді;
- через ручки дверей і кранів, унітази;
- через гроші;
- через спортивні снаряди;
- при укусах комах або тварин.
Встановлено три основні шляхи інфікування ВІЛ, а саме:
- Статевим шляхом – при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах (під час анального, вагінального та орального сексу).
- Парентерально (ін’єкційно, через кров та інші біологічні рідини) — після переливання інфікованої цільної крові або її компонентів; нестатеве зараження через пошкоджені шкіру і слизисті оболонки людей, що контактують з кров’ю або деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною ! ін.) хворих на ВІЛ – інфекцію, при використанні забруднених шприців, інструментарію; при пересадці інфікованих органів, кісткового мозку, штучної інсемінації інфікованою спермою.
- Перинатальним шляхом від матері до дитини — вертикальний шлях (внутрішньоутробно через плаценту від ВІЛ – інфікованої матері; під час пологів – при контакті плоду з інфікованою кров’ю або секретами матері, або при заковтуванні плодом материнської крові або інших рідин) та горизонтальний (інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або грудним молоком ВІЛ – інфікованої матері) грудьми подвоює ризик інфікування і частоту передачі ВІЛ новонародженій дитині. В молоці ВІЛ – інфікованої матері міститься величезна кількість вірусу та клітин, в яких продовжує розмножуватись вірус. Тому вірус може потрапити до дитини через мікротравми та тріщини в слизовій оболонці ротової порожнини дитини.
Вірогідність передачі ВІЛ при одноразовому контакті складає:
- Внутрішньовенне введення наркотиків – майже 30 %
- Незахищений вагінальний статевий акт – 0,1 %
- Незахищений анальний статевий акт -1,0 %
- Переливання крові та її продуктів – 90 %
- Від матері до дитини – від ЗО до 45 % (при відсутності ППМД)
- При отриманні медичної допомоги з ушкодженням шкіри та слизових оболонок – майже 0,3%.
Профілактичні заходи
Основна умова — Ваша поведінка!
1.Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих з питань захисту й запобігання ВІЛ.
2. Найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу – статевий. Тому надійний спосіб запобігти зараженню — уникнення випадкових статевих контактів, та використання презервативу.
3.Вживання ін’єкційних наркотиків не тільки шкідливо для здоров’я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті, хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.
4.Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потребує його стерилізації.
5.Перевірка донорської крові обов’язкова.
В Тальнівській ЦРЛ та центрі ПМСД наявні безкоштовні швидкі тести на ВІЛ, їх можна пройти перебуваючи на лікуванні у закладі або звернувшись до свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Перед тестуванням ви зможете поставити питання та отримати інформацію про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі, оцінити з фахівцем свій ризик інфікування ВІЛ та розглянути можливості його зниження, отримати інформацію про організації, де можна отримати іншу допомогу, тощо. Результат швидкого тесту на ВІЛ готовий уже за 15 хвилин: до 5 хвилин – підготовка і забір крові з пальця, 10 – очікування результату.
ВІЛ – це захворювання на все життя. Якщо його не лікувати, захворювання буде прогресувати і з часом перейде в СНІД . При вчасному діагностуванні ВІЛ-інфекції, можна оперативно розпочати антиретровірусну терапію і надати необхідне лікування пацієнту ,таким чином гарантувати людині якісне та повноцінне життя. Завдяки успішним державним закупівлям через міжнародні організації, ми повністю забезпечені ліками для усіх хворих на ВІЛ.